Єврейське свято день П’ятидесятниці, це свято врожаю, або день первих плодів, коли
перед Господнім лицем потрясався сніп нового врожаю. Це був день вдячності Богові з відповідними жертвоприношеннями, за врожай і благословений добробут.
В другому розділі Дії Апостолів, нам показано П’ятидесятницю, але іншого характеру, де
Дух Святий своєю присутністю підняв перед Небесним престолом нового снопа із навернених
і розкаяних душ народженої Церкви Ісуса Христа.
“…Всі вони однодушно знаходилися разом. І раптом зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим,
і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав” Дії Ап. 2:1-4
Злиття Духа Святого на присутніх в цій кімнаті, було чутним і видимим, в супроводі надприродних ознак як шум, вогонь і говоріння на інших мовах. Всі вони чітко і зрозуміло заговорили на мовах яких вони не знали і ніколи не говорили. Це засвідчили ті люди, що прибігли на шум, – “Хіба не галилеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що в ній ми народилися?” Дії 2:7,8
Натовп, що прибіг на шум дивувався, що чули мову країни звідки вони прибули, по друге, вони чули як галилеяни говорили про великі діла Божі, що торкалися і їх. Дух Святий не
боявся торкнутися гріховного поводження “благочестивих євреїв” як про себе думали побожні поклоники, прийшовши на велике свято до Єрусалиму.
Перед Своїм вознесінням, Ісус дав наказ Апостолам не вілучатися від Єрусалиму, аж поки вони не зодягнуться в силу з гори і тоді стануть свідками від краю до краю землі. Учні Ісу-
са Христа були добре підготовлені. Вони мали про що свідчити, але ці свідчення були зовнішнього характеру, бо то, що вони чули і бачили своїми тілесними очима, без сили Духа Святого не мало великої цінності в проповіді Євангелії. Богу було вгодно, щоб рибаки в минулому тепер стали відважними і мужніми свідками Євангельської істини.
В ніч, коли Ісуса Христа арестували, і всі грілися біля вогню в дворі Кайяфи, вірний і ревний учень Ісуса Петро, злякався слів служниці і запевнив, що не знає Цього Чоловіка. Тепер
в День П’ятидесятниці зодягнений в силу з гори, Ап. Петро піднімається і на репліки і насмішки дає тверду відповідь, – “Ви не думайте, що вони п’яні …, а це сталося то, про, що говорив пророк Йоіл…, тому покайтеся, і нехай кожен із вас охриститься в І’мя Господа Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів і Дара Духа Святого ви приймете”… і ті, хто прийняли слово його охристилися, і приєдналося до Ранньої Апостольської Церкви три тисячі чоловік, це був перший сніп пожатий в і’мя Господнє для слави Божої.
Сповнені Божественної сили і влади від Духа Святого, Апостоли не сиділи заспокоєні, що
Бог зглянувся над народом Ізраїльським і виконав Свою обітницю. За СИЛА І ВЛАДА ДУХА СВЯТОГО

Єврейське свято день П’ятидесятниці, це свято врожаю, або день первих плодів, коли
перед Господнім лицем потрясався сніп нового врожаю. Це був день вдячності Богові з відповідними жертвоприношеннями, за врожай і благословений добробут.
В другому розділі Дії Апостолів, нам показано П’ятидесятницю, але іншого характеру, де
Дух Святий своєю присутністю підняв перед Небесним престолом нового снопа із навернених
і розкаяних душ народженої Церкви Ісуса Христа.
“…Всі вони однодушно знаходилися разом. І раптом зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим,
і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав” Дії Ап. 2:1-4
Злиття Духа Святого на присутніх в цій кімнаті, було чутним і видимим, в супроводі надприродних ознак як шум, вогонь і говоріння на інших мовах. Всі вони чітко і зрозуміло заговорили на мовах яких вони не знали і ніколи не говорили. Це засвідчили ті люди, що прибігли на шум, – “Хіба не галилеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що в ній ми народилися?” Дії 2:7,8
Натовп, що прибіг на шум дивувався, що чули мову країни звідки вони прибули, по друге, вони чули як галилеяни говорили про великі діла Божі, що торкалися і їх. Дух Святий не
боявся торкнутися гріховного поводження “благочестивих євреїв” як про себе думали побожні поклоники, прийшовши на велике свято до Єрусалиму.
Перед Своїм вознесінням, Ісус дав наказ Апостолам не вілучатися від Єрусалиму, аж поки вони не зодягнуться в силу з гори і тоді стануть свідками від краю до краю землі. Учні Ісу-
са Христа були добре підготовлені. Вони мали про що свідчити, але ці свідчення були зовнішнього характеру, бо то, що вони чули і бачили своїми тілесними очима, без сили Духа Святого не мало великої цінності в проповіді Євангелії. Богу було вгодно, щоб рибаки в минулому тепер стали відважними і мужніми свідками Євангельської істини.
В ніч, коли Ісуса Христа арестували, і всі грілися біля вогню в дворі Кайяфи, вірний і ревний учень Ісуса Петро, злякався слів служниці і запевнив, що не знає Цього Чоловіка. Тепер
в День П’ятидесятниці зодягнений в силу з гори, Ап. Петро піднімається і на репліки і насмішки дає тверду відповідь, – “Ви не думайте, що вони п’яні …, а це сталося то, про, що говорив пророк Йоіл…, тому покайтеся, і нехай кожен із вас охриститься в І’мя Господа Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів і Дара Духа Святого ви приймете”… і ті, хто прийняли слово його охристилися, і приєдналося до Ранньої Апостольської Церкви три тисячі чоловік, це був перший сніп пожатий в і’мя Господнє для слави Божої.
Сповнені Божественної сили і влади від Духа Святого, Апостоли не сиділи заспокоєні, що
Бог зглянувся над народом Ізраїльським і виконав Свою обітницю. За установленим часом Апостоли Іван і Петро йшли в храм на молитву і біля воріт побачили каліку, що сидів з простягнутою рукою. Підійшовши до цього нещасного, Петро сказав: “подивися на нас” Що було особливого в цих словах? Трудно опреділити, але муж Божий на цьому не зупинився. “Срібла і золота в мене нема, але, що я маю, даю тобі, – В “ Імя Ісуса Христа Назарянина встань та й ходи… і зірвавшись він устав та й ходив” Дії 3:1-8
То була істина. То був вияв Божественної присутності, то була сила і влада Духа Святого,
яка діяла в сповнених Божою благодатю, відданих учнів Ісуса Христа То не була містерія, що обманювала почуття простодушних і довірливих людей.
Христос залишив вірну обітницю, – краще для вас, як Я піду від вас, бо пішлю вам Утішителя. Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе , що Я вам говорив Ів.14:26
Євреї, що увірували в Ісуса Христа рахували, що дар Святого Духа належить тільки для них, як нащадкам Авраама. Ап. Петро в День П’ятидесятниці пригадав пророчі слова проро-
ка Йоіла, – “І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, – і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуить снитися, І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, – і пророкувати вони будуть… І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім’я той спасеться” Дії 2:17,18,21
Мабудь, що ці слова були проігноровані, бо в Ранній Церкві уже почалися поділення і незадоволення між євреями і огреченими. Божа справа не могла зупинитися через древні традиції. Перед Боже лице прийшли на пам’ять молитви і пости римлянина Корнилія. Ангел, що явився цьому мужові, вказав на дорогу, яка приведе його до спасіння.
В свою чергу, Ап. Петро в видінні бачив різне творіння, яке за Законом заборонялося вживати в їжу, але голос, що почув Петро сказав, – “Що від Бога очищене, не вважай за огидне того” Дії 10:15
Вставши в домі Корнилія, Ап. Петро запитав: “Для якого діла ви мене покликали, бо всім відомо, що євреям невільно приходити до чужинців…” А взнавши причину візиту свого, Ап. Петро відкрив уста свої та й промовив: – “Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя, Але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його і чинить правду…”
Як говорив Петро, ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова, А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган Дії 10 р..
Чудова Божа істина. Бог не потребує чоловічої допомоги в Божих ділах. Ні Ап. Петро, ні
юдеї, що прибули в дім Корнилія не думали, що Бог мав ціль відкрити дорогу до поган через проповідь Петра в домі римлянина. Ніхто з юдеїв не наствляв Корнилія і його дім, як їм молитися і як їм просити хрещення Духом Святим. Ап. Петро не клав на них руки, він не шептав їм на вухо Божествені слова. Він говорив їм про Ісуса Христа. Вони слухали слово Боже, яке Петро говорив, а Дух Святий Сам зробив Свою роботу.
Це є істина П’ятидесятниця яку пережив дім Корнилія. Ми молим Бога, щоб сьогодні Церква Христова проходила подібну практику збагачуючись дарами Духа Святого і Його сили.

Володимир Ткачук